
- Я Петро, наєбнувся в Суботній Сракопад
- Я Гриша, наєбнувся в Суботній Сракопад
...
- Я Василь, наєбнувся в Суботній Сракопад
- Я Петро, наєбнувся в Суботній Сракопад
- Я Гриша, наєбнувся в Суботній Сракопад
...
- Я Моісєй Абрамовіч, здравствуйтє, молодиє людіʼ
- Здравствуйтє, Моісєй Абрамовіч! Как ви наєбнулісь в Суботній Сракопад?
- О, а ми знакоми, молодиє люді?
Клюб своїх
Ну, як тиха... Умовно тиха, бо Моісєй Абрамовіч, як самий старший, проводить політінформацію голосом батальонного політрука. Після кожної новини, яку він прочитав на мобілі йде анєгдот, після чого народ гигикає.
Заходить няніщє, аналог нянєчкі в нормальній лікарні. Але в нас то дебела чувіха з мене ростом. Схожа на Мордюкову. Особливо мордою.
- Альо, шо за шум? Ви чого тут зібрались?
- Бо наєбнулись в Суботній Сракопад (хором)
- Хальо, православні!,- з коридору заходить чувак на милицях. - Я з Санта-Барбари, наєбнувся в субботу, тому привезли на Балатон лікуватись. Сашком звати! Я свій, панове!
- Пачпорт тобто рентген, - суворо каже Моісєй Абрамовіч, - чужим тут не місце!
Лариса

Петро радісно махає гіпсом -- "Штиря не ставили, завтра переведуть в денний стаціонар. Якщо Бог дасть, весною буряка зможу садити".
Жінка радісно плаче, бо садити буряка одній то важко, бабка стара, донька явно HR а онучці буряк не цікавий. Бабка витягає на стіл півкіля вареної курятини, літровий контейнер салату, варену картоплю, пепсі-колу, хліб, апельсини, яблкука тощо. "Петро та хлопці, хоч всріться всі тут але поїжте до завтра, бо я то додому просто не повезу".
Палата оцінює фронт робіт, але там навіть з Сашком з сусідньої палати не з'їсти.
Виручає онучка "Діду, я тобі Ларису залишу". Достає з кармана величезного білого пацюка і садить його на стіл.
Моісей Абрамович хіхікає "Задзвоню жінці, хай Мурзика привезе". Всі чотори баби Петрового гарема хором "Пизда твому Мурзику!".
...В повній тиші Лариса почала догриза упаковку знеболюючого. В ампулах.
Так болєть ніззя.
Сабж!

Journal information