Вважайте то недільною проповіддю від пана Гжегожа, хєхє.
Але спочатку - передмова. Два факти.
1. Вийшло так, що я років 5-7 тому проходив курс політології. І от профессор, з яким я регулярно сперечався, ВНЄЗАПНО зустрів мене в бібліотеці і... подарував мені книгу Фукуями "Довіра" http://yanko.lib.ru/books/cultur/fukuyama-doverie-a.htm і сказав, що я інтуітивно говорив те, що до мене писав Фукуяма. Хоча я до дого до Фукуями відносився обережно, після книги я став прочанином ідеї тієї книги. Вебер з його протестантською етикою та Фукуяма - моє всьо.
2. Якось так вийшло, що я тролю діаспору а вони тролять мене. Але от доступ до певних видань - дають. Або думками діляться. Якщо взяти за правило читати видання діаспори, по 2-3 газети в день, то за пару років можна дізнатись, що про нас думав світ. Так от, все не дуже погано, але є певні проблеми.
Чого в нас брак? Довіри. Хто то бачить? Та всі бачать!
А от тепер - проповідь.
Це пісав Богдан Цимбалистий, психолог, громадський діяч і публіцист в січні 1982 року.
Тавро бездержавності
"Взаємини між українцями - нездорові... Кожний вважає, що його думка єдино правильна і розумна. Він готовий співпрацювати, але під умовою, що всі його слухатимуть. Українцям, часто-густо обтяженим почуттям меншовартості й непевності про свою важливість, дуже важко резигнувати зі свого погляду і погодитися з думкою інших. Таке погодження вони відчувають як особисту поразку.Рідко можна почути з уст українця позитивні опінії про інших українців. Переважає радше сувора критика інших, нехіть до них і часто просто обмова. Дрібні помилки і недотягнення поодиноких осіб не забуваються десятки років. Не диво, участь в українському житті залишає стільки гіркості і викликає не в одного бажання втекти в приватне життя і триматися здалека від своїх земляків"
Б. Цимбалистий,
"СВОБОДА" УКРАЇНСЬКИЙ ЩОДЕННИК, ДЖЕРЗІ СИТІ НЮ ЙОРК, П'ЯТНИЦЯ, 22-го СІЧНЯ 1982
https://drive.google.com/file/d/0B1_7xColo7bhUThHdW5SV2Ruc2M/view?usp=sharing
Нам треба навчитись вибирати головне і шукати тих, хто з нами. Пошук відмінностий то шлях до пекла, шлях туди де нема друзів і багато ворогів. Але треба тікати від простого рішення, коли зовнішній ворог об'єднає, бо то - шлях до ватного кацапізму.
Зрозуміло, що хтось патерналіст а хтось лібертаріанець, хтось боїться зброї а хтось хоче мати право її носити. Я люблю бощ з салом і часником але мій френд іудей, не їсть сало і мнясо по хранцузськи, яке під сиром.
Нас з тим френдом об'єднує лише одна річ - і мої і його діти українці. Є ще друга річ - то горілка, але ж то не щодня демонструвати дружбу з ним.
Нам треба навчитись шукати головне.
Головне - то мир в країні, мир де зовсім нема кацапів, мир не ціною життя багатьох інших українців.
Хто за то - той наш друг, всі інші - або тимчасові союзники або вороги.
Шукайте друзів.
Слава нам, капець москалям.
PS навіяно невеличким срачем про те, як розбивати яйце.
Journal information