Пєдєрача «Раждьонниє в ss/sr» ще й називається гарно. Це як німці випускали б передачу, де розповідала про поляків-французів, яким «повезло» жити під окупацією 1939-1945 років. «Раждьонниє в рєйхє», да.
А Маруані «повезло» лише в одному: був симпатиком хранцузської компартії. Внаслідок чого його (а не Діп Перпл, не Пінк Флойд і не Металіку) видавали у фірмі «Мєлодія». Далі включався фактор, що весь інший музичний продукт на моцкві — це був суцільний Магамаєв і Кікабідзе (в кращому випадку) і прочій Кабздон, Пугачйова, Пахмутова і Добронравов з Шаїнскім (у гіршому).
І тому Маруані просто не мав конкуренції на 290-мільйонну аудиторію. От і весь секрет успєха.
Journal information